Юрій Хібеба

Історія церкви Різдва Пресвятої Богородиці в селищі Єланець

Історія церкви кожного населеного пункту дуже тісно пов’язана з історією самого села чи селища. Єланець – центр району. Площа його складає  1тисяча кв.км., населення становить 16 тисяч чоловік станом на 1 січня 2006 року. Орні землі складають 70,7 тис. га. До Єланецької Селищної ради відносяться села Велідарівка та Братолюбівка.

Селище Гнилий Єланець засноване у 1802-1804 роках. Першими мешканцями були козаки з Полтавщини і Київщини та селяни з Курської та Воронезької губерній, які селилися на берегах річки Гнилий Єланець. У 1810 році селище отримало назву Новомосковськ. Вже у 1815 році в селищі мешкало 449 ревізьких душ: однодворців - 21, державних селян – 21, монастирських селян – 10, колишніх козаків – 364, інших поселян – 29. За ними було закріплено 7821 десятина казенної землі. Крім того 800 десятин землі залишилося незайнятими. Основними заняттями були скотарство і рибальство. У 1858 році селище перейменували на Єланець.

Історія Церкви Різдва Пресвятої Богородиці розпочалася із створенням селища Єланець. В 1815 році побудована кам’яна однопрестольна церква з дерев’яними куполами рядом з базарним майданом на кошти прихожан. Товщина стін церкви становить 110 см. Майже повністю уцілілою ця будівля зберігалася до наших днів. Церква Різдва Пресвятої Богородиці у 1888 році відносилася до Вознесенського округу Єлисаветградського повіту.

У 1906 році прихід мав 635 дворів та було 2900 прихожан. В прихід входили села Наградівка – 26 дворів з 295 прихожанами, Аристархівка – 25 дворів з 211 прихожанами, Миколаївка – 20 дворів із 195 прихожанами, Велідарівка – 47 дворів з 270 прихожанами. В селищі були 2 церковно-приходські школи.

За свідченнями Коноваленко Марії Лук’янівни, в 1920 році в церкві правив священик Олексій (його називали Альоша). В буремні роки громадянської війни в селищі Єланець в 1920 році сталася подія, розстріл одеським каральним загоном 10 осіб без суду і слідства.  Одним з них був Коноваленко Лука Мусійович. Він один дивом залишився живим. Деякий час переховував його священик. Після цієї події та після повного встановлення радянської влади в селищі о.Олексій залишив храм.

Кладовище, яке знаходилося недалеко від церкви, відкрито в 1870 році. В одній з радянських довідок за 1921 рік записано, про те що проводиться щорічно 75 – 100 похорон.

Галицька Марія Леонтіївна згадує, що в березні 1932 року в цьому храмі хрестила свою дочку.

В 1992 році тимчасовий притулок церква знайшла в приміщенні Держстраху. У неділю 19 січня недалеко від цього приміщення в парку священик Возсіятської церкви отець Дмитрій Стояновський віправив молебен і освятив воду.

Рішенням Єланецької районної ради народних депутатів від 14.01.1992 року № 2 “Про передачу віруючим української православної церкви смт.Єланець (культової споруди) - церкви, яка знаходилася на балансі районного відділу народної освіти (будинок піонерів і школярів)” передано громаді селища.

Розмір земельної ділянки, на якій розміщена церковна споруда та прилегла територія, становить 3700 кв.м. Земля парафії передана на основі рішення Єланецької селищної ради від 29.01.2002 року № 17. Державного акту на земельну ділянку не має.

Першим священиком направлено о.Віктора. (Додаток 1) Наклюцький Віктор Іванович народився 1965 року в м.Почаїв Тернопільської області Каменецького району. Дідусь був псаломщиком в церкві. Батько був трактористом, менший брат 1980 року народження. О.Віктор після закінчення середньої школи працював у Почаївській лаврі, де існує чоловічий монастир. Працював 2 роки в Святоуспенській Почаївській Лаврі. Потім перевели в Кіровоград, де служив під керівництвом нині покійного Владики Кіровоградського та Миколаївського єпископа Севастяна. Через півроку послуху був висвячений у диякони. Будучи дияконом, рік прослужив у кафедральному соборі Кіровограда. Потім направили на парафію в село Клинове Голованівського району Кіровоградської області. Прослужив три з половиною роки. 20 травня 1992 року єпископом Василем направлений в селище Єланець для подальшої служби в церкві Христовій. Переїхав з дружиною Наклюцькою Людмилою Василівною та донькою Валентиною.  Матушка Людмила керувала церковним хором.

12 червня 1992 року відбулося святкове богослужіння. Владикою Пітіримом єпископом Миколаївським і Вознесенським освячено церкву Різдва Пресвятої Богородиці. 11 серпня о.Віктор освячує хрест на кургані біля с.Возсіятське.

Спочатку отець Віктор винаймав квартиру. Потім громаді районна адміністрація виділила квартиру, як місце проживання священика. Після облаштування, сім’я священика перейшла в нову квартиру.

            Одними з ініціаторів громади по відновленню церкви в селищі були Михайлов Володимир Фадейович, Бойко Олена Микитівна, Бойко Ольга Микитівна, Бойко Михайло Микитович, Перова Надія Федорівна, Бойко Зоя Сергіївна, Коноваленко Марія Лук’янівна, Куценко Галина, Дерега Ксенія та інші.

Михайлов Володимир Фадейович народився 16 липня 1927 року в с.Цекова Чемировецького району Хмельницької області. В сім’ї їх було 3 сестер і 2 брата. В нього було 3 дочки: Неля, Світлана і Ганна. З самого початку відновлення церкви був старостою приходу. Андрій з с.Велідарівки був деякий час паламарем. Коли помер Андрій, то Володимир його замінив. Михайлов В. приймав участь у всіх фінансових питаннях приходу. З багатьох першочергових питань він разом з о.Віктором їздили до Владики в кафедральний собор.

Бойко Олена Микитівна народилася 1930 року 8 травня в с.Москалівка Лановецького району Тернопільської області. Вона приклала багато зусиль і надавала допомогу, особливо в перші роки відновлення храму. Вона була помічником для священика отця Віктора. Вона була і за прораба, слідкувала за матеріалами, і годувала найманих робітників після виконання робіт. Постійно допомагала при всіх настоятелях церкви. Померла в 2011 році.

            Бойко Ольга Микитівна народилася 1928 року 22 липня в с.Москалівка Лановецького району Тернопільської області.

Бойко Михайло Микитович народився 1926 року 10 травня в с.Москалівка Лановецького району Тернопільської області, помер в 2008 році.

Бойко Зоя Сергіївна народилася 1927 року, померла 2005 року.

Дерега Аксенія Микитівна народилася 1932 року 2 січня в с.Москалівка Лановецького району Тернопільської області.

Коноваленко Марія Лук’янівна народилася 1924 року 29 квітня в селищі Єланець Миколаївської області.

Перова Надія Федорівна народилася 1936 року 23 жовтня в селищі Єланець Миколаївської області.

Сестри Бойко Ольга та Олена, Бойко Михайло, Михайлов Володимир,  Коноваленко Марія, Дерега Ксенія та інші парафіяни допомагали у виконанні різних будівельних робіт. На початку відновлення церкви, у приходу не було коштів наймати бригади для виконання всіх робіт. Тому вони разом з о.Віктором самі виконували більшість робіт.

            За радянських часів в приміщеннях храму був будинок піонерів і школярів. На місці дзвіниці була кімната комсомольців. Після передання громаді цієї споруди, використовувати її з культовою метою було неможливо. Тимчасово місце для молитви і вівтар знаходилися в одній з прибудов до храму. (Додаток 2)

Зимою там було дуже холодно. Тому на початку відновлення церкви хрещення інколи проводили в будинку Бойко Олени. Суботні та недільні служби проводилися постійно. Серед відвідувачів були старші люди похилого віку. В основному це ті прихожани, хто виховувався віруючими батьками в православному дусі. По неділях відвідували церкву 10-15 осіб, на свята приходило більше людей.

Першими півчими церковного хору були сестри Бойко Ольга та Олена, Коноваленко Марія (додаток 8), Перова Надія (додаток 8), Куценко Галина, Жовтонога Надія Григорівна. Навчала церковному співу матушка Людмила Наклюцька. Часто в будинку Бойко Олени розучували півчі різні наспіви.

Касиром церкви була Бойко Зоя Сергіївна з 1992 року. Вона пекла просфори для богослужіння. В 2000 році багато хворіла і тому не змогла потім виконувати обов’язки касира. Бухгалтером була Мачушенко Раїса Гаврилівна.

За роки настоятеля церкви о.Віктора проведено демонтаж добудованих за роки радянської влади стін в храмі, розкрито дах із шиферу, знято жерсть, крокви. Потім підмуровано вище основні стіни на 68 см, надбудову перекрито плитами довжиною 10м за допомогою крана. Для того, щоб привезти, завантажити і розвантажити десятиметрові плити, Завгородній М.Д. домовився про автомобіль «Колхіда» з причепом в с.Малодворянка. Риштовку під дах робили на верху, потім накрили листовим залізом.

На місці вівтаря був великий частково засипаний підвал. Після розбирання прибудованих стін, камінням і бутом засипали цей підвал. В середині храму були теж великі ями і прихожани багато потрудилися, щоб засипати і вирівняти підлогу до цементування. Вікна в храмі були великі. Частково кожне вікно замурували. Скло брали в організації Райагробуд і тачкою прихожани привозили до церкви.  

 Багато допомагали церкві організації. Надавали пшеницю, як пожертву. Колгосп виділив машину і о.Віктор їздив обмінювати зерно на ліс для будівництва в західні області України. Сам вантажив, сам обмінював. Потім в організації Райагробуд, де керівником був Саркісян Валентин Шахназарович, розпилювали соснові колоди на дошки, на крокви. Був дуже працьовитий священик. При виконанні робіт на перекритті разом із прихожанами носив керамзит і утеплював дах. Колгосп надавав трактор і о.Віктор їздив на кар’єр в с.Півні і грузив пісок. Виписували цеглу та цемент на цегельному заводі. Для розбудови храму багато допомагав представник президента України в Єланецькому районі Завгородній Микола Дмитрович (помер в 2009 році). В церкві культових предметів спочатку не було. Люди в храм почали приносити ікони. Деякі ікони були з храмів с.Возсіятське, с.Куйбишевка і тимчасово використовувались.

На службах о.Віктору допомагав паламар Михайлов Володимир.

Священик співпрацював з газетою «Єланецький вісник». 4.12.92 року виходить стаття в газеті «Введення в Храм Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Пріснодіви Марії». 18.12.92р. виходить стаття про о.Віктора, про його шлях священика. В ній автор запитує священика: «Якби Вам довелося виступати перед жителями селища, то що б Ви їм сказали?» О.Віктор відповів: «Багато років церква в селищі не працювала, а його жителі дотримувалися помилкової думки щодо Бога, відвернувшись від нього серцем і душею. …Хочу звернутися до всіх православних: поверніться до своєї віри, духовності і вам завжди допоможе Бог.» Потім інколи виходять короткі замітки та статті перед Різдвом Христовим, перед Воскресінням Христовим та перед деякими іншими святами в рубриці «Православ’я: Церковні свята». 

В серпні 1995 року отця Віктора перевели на іншу парафію, а поставили священиком Сімчука В’ячеслава Володимировича.(Додаток 4). Отець В’ячеслав народився 17 грудня 1968 року в селі Старий Тараш Каменецького району Тернопільської області. Родина Сімчуків з діда-прадіда віруюча. В 1990-92 роках навчався в Почаївському духовному училищі. Рукоположив в священики Владика Василь, єпископ Кіровоградський і Миколаївський. Першим місцем служби в сані диякона була церква в селі Добре Баштанського району Миколаївської області. Відслужив пів року, а потім вступив в Київську духовну семінарію. Провчився 3 роки. Після навчання направлений священиком в село Володимирівка Казанківського району Миколаївської області. В серпні 1995 року Висикопреосвященим Пітіримом  єпископом Миколаївським і Вознесенським направлений благочинним в церкву Різдва Пресвятої Богородиці в смт.Єланець в сані ієрея. В о.В’ячеслава дружина Сімчук Катерина Василівна і троє дочок: Катерина 1988 року народження, Олена 1992 року народження та Ірина 1996 року народження.

Спочатку служби, хрещення, вінчання проходили в прибудові, доки відновлювали основне приміщення храму та вівтар.

Він активно працював із владою, керівниками фермерських господарств, керівниками інших сільськогосподарських організацій. Було встановлено 2 куполи, поштукатурені внутрішні та зовнішні стіни церкви. На обштукатурювання внутрішніх стін церкви пожертвував 5 тисяч гривень депутат Верховної Ради Акопян Валерій Григорович, 1958 року народження. В середині церкви було зацементовано поли, постелено лінолеум, встановлено тимчасовий іконостас (додаток 5) з невеличкими іконами, розписано стіни в церкві, придбано «розп’яття Голгофа».

              Єланецьким художником Греміловим Андрієм Леонідовичем разом з помічницею Чернишовою Оксаною Вікторівною зроблено списки шести ікон з життя Пресвятої Богородиці: Різдво Пресвятої Богородиці, введеня в храм Богородиці, Благовіщення Богородиці, зустріч Богородиці і Єлисавети, Різдво Ісуса Христа, Успіння Пресвятої Богородиці, а також списки ікон святого Антонія, святого Феодосія, пророка Ісая, святої великомучениці Варвари, святої великомучениці Катерини, святого великомученика і цілителя Пантелеймона (додаток 6). Підтримували і допомагали настоятелю церкви голова Районної державної адміністрації Т.В.Демченко, колишній голова Районної Ради В.Д.Бовнегра, голова селищної ради Л.В.Баденко, керівники господарств В.П.Моргун, О.В.Шелар, С.К.Четіна, В.Ш.Саркісян, Н.В.Чернетченко, М.Є.Росохатий, М.В.Мироненко, М.В.Воронін, М.М.Токар. Активну участь в зборі коштів по селищу Єланець, по селах Куйбишевка, Братолюбівка, Велідарівка приймали сестри Бойко, Бойко Михайло, Коноваленко Марія, Перова Надія.

Паламарем продовжував бути при О.Вячеславу Михайлов В.. Але священик багато уваги приділяв вихованню хлопчиків-паламарів. Першими були Спину Олексій та Бєляєв Сергій. Сергій потім вивчився на священика. В 2009 році був настоятелем храму Преподобної Параскеви П’ятниці в с.Бурилово Кривоозерського району. Олексій нині майстер в Єланецькому професійному аграрному ліцеї.

Потім стали допомагати в вівтарі паламарі Коваленко Олександр Олександрович з 2001 по 2004 рік, Джура Максим Анатолійович з 2001 по 2004 рік, Вівчар Андрій Іванович 1989 р.н. з 2001 по 2005 рік. Короткий період паламарював Бойченко Сергій Сергійович.

Коваленко О. працював в Єланецькій частині МНС, Джура М. вивчився на фармацевта і працює в аптеці, Вівчар А. навчається на дизайнера, Бойченко С. навчається на юриста. Найменшим паламарем при о.Вячеславу був Мироненко Богдан Павлович 1991 року народження.

При о.Вячеславу в хор прийшла півча Легкодер Галина Олексіївна  в 1998 році (додаток 8). Народилася 30 серпня 1943 року в селі Гладковичі Овруцького району Житомирської області. Вона скоро стала старшою півчою в хорі і досягла цього своїм співом і швидким навчанням церковних наспівів.

 Кількість прихожан на богослужіннях збільшилася і збільшувалася з кожним роком. Серед активних парафіян варто відмітити Джуру Анатолія Леонтійовича, Джуру Олену Олексіївну, Чернякову Наталію Володимирівну т.і.

В 2000 році касиром і бухгалтером стала Коваленко Валентина Іллівна (додаток 8). Народилася 14 грудня 1940 року. Вона на кожну недільну службу пече вдома просфори. Постійно веде книгу реєстрації хрещень, вінчань, похорон.

14 березня 2002 року о. В’ячеслав прийняв участь у відкритті приміщення інтернату для дітей з малозабезпечених сімей. Він освятив приміщення і подарував ікони. О.В’ячеслав  теж співпрацював з районною газетою. Були статті 21.03.02р про освячення приміщення інтернату, 04.05.02р. про відбудову храму, 30.01.03р. про освячення дзвону. 06.09.03р. була стаття «Прийшов час духовного оновлення» про освячення Хреста в с.Калинівка Владикою Пітіримом.

В 2001 році проведено 45 хрещень, 27 похорон, 8 вінчань.

В 2002 році проведено 43 хрещення, 35 похорон, 4 вінчання.

Один із активних благодійників, Брусліновський Юрій Іванович, пожертвував дзвін. О.В’ячеслав звершив обряд освячення дзвону в січні 2003 року.

О.В’ячеслав отримав сан протоієрея. В серпні 2003 року о.Вячеслава перевели до Церкви Покрови Пресвятої Богородиці в м.Первомайськ, а в нашу церкву призначили о.Миколая.

Священик ієрей Микола Миколайович Фатич (додаток 7) призначений настоятелем парафії  Указом № 45 від 1 вересня 2003 року по Миколаївській єпархії. Священицьку хіротонію отримав 22 вересня 1996 року. Священик має свій будинок по адресі: смт Єланець, вулиця Горького, 58. Народився 17 березня 1973 року в селі Карпатське Турківського району Львівської області.  Одружений. Матушка Наталія Іванівна народилася 10 листопада 1978 року в селі Карпатське Турківського району Львівської області. Мають 2 дітей: дочка Ольга 1997 року народження та син Іван 2004 року народження. О.Миколай закінчив середню школу в 1988 році, в 1988-1992 роках навчався в Дрогобицькому нафтовому технікумі. В 1992-1994 роках проходив службу в лавах збройних сил України. В 1995-1996 роках навчався в Миколаївському духовному училищі. В 1996 році отримав сан диякона і в цьому ж році Владикою Пітіримом рукоположений в священики в сан ієрея і направлений в церкву Архистратига Михаїла в с.Трикрати Вознесенського району Миколаївської області. Вступив в 1996 році в Київську Духовну Семінарію. Перевівся на заочне відділення. Закінчив семінарію в 2000 році. В с.Трикрати приклав багато зусиль до відновлення величі церкви, до духовного відродження парафіян. Вдячні прихожани із с.Трикрати подарували о.Миколаю до храмового свята нашої церкви ікону Божої Матері Володимирська, яка стала окрасою в храмі.

В 2003 році (до Різдва 2004 року) проведено опалення храму. В морозну пору включалося опалення, яке здійснювалося газовим котлом. Значну підтримку отримала церква від начальника Єланецької газової дільниці Н.В.Чернетченко. З її участю була виготовлена технічна документація, встановлено газове обладнання. На пожертви прихожан придбано необхідні матеріали. Олексій Комарницький якісно виконав зварювальні роботи.

В 2003 році проведено 31 хрещення, 29 похорон, 7 вінчань.

В 2004 році створено бібліотеку, яка налічувала 80 книг та журналів. Серед книг багато просвітницьких книг, духовних книг. Є книги релігійного змісту: повчання сповіді, підготування до причастя, використання інших таїнств. Прихожани постійно користуються бібліотекою. Книги в ній постійно поповнюються і за рахунок самих прихожан.

За 2004 рік зроблено центральний іконостас, який налічує 39 ікон. Копії з ікон іконописця Соболєва виготовлені в м.Біла Церква (іконописна школа Бачинського). Виконував роботи по створенню і встановленню іконостасу художник В.М.Медвєдєв протягом 6 місяців (додаток 9). Гіпсовим ліпленням і столярними роботами займався безпосередньо сам художник. Одночасно в храмі проводилися служби. О.Миколай в статті газети «Єланецький вісник» за 17.07.2004р. так висловився про створення іконостасу «…з Божою допомогою, ми виготовляли іконостас, який не лише молитовно окрасив храм, а й став плодом тих добрих справ людей, які хочуть жити з Богом.»

Придбано комплект аналоїв, 3 штуки в м.Біла Церква (додаток 9). Придбано 3 підсвічники: 2 виносних і 1 панахидний стіл. Розписано 2 колони під хорами. Розпис зроблено у вигляді виноградної лози, що в’ється, художником Греміловим Андрієм.

Зроблено підготовку стін під розпис в вівтарі. Зашпакльовані 175 кв.м стін та стелі. Тепер батюшка та паламарі знаходяться в красивому білому вівтарі. До цього часу стіни були сірі після штукатурки цементним розчином. Зроблено та встановлено металічні двері на фасад церкви.

25 липня 2004 року прихожани в храмі зустріли свого архіпастиря Високопреосвященішого Пітіріма, архієпископа Миколаївського і Вознесенського. Його Високопреосвященством була  відслужена Божественна літургія, подячний молебень.

В 2004 році проведено 45 хрещень, 40 похорон, 4 вінчання.

За 2005 рік придбано 3 ікони на фасад храму: ікона Різдва Пресвятої Богородиці, ікона Ісуса Христа, ікона Богородиці. Це копії з ікон іконописця Соболєва виготовлені в м.Біла Церква (іконописна школа Бачинського).

Придбано 6 церковних дзвонів, виготовлених в м.Дніпропетровськ – підприємство ТОВ“Благовіст-1” по 8, 12, 22, 34, 64, 135 кг. Для того, щоб замовити та придбати дзвони, благодійні кошти збирали всім миром. Чимало попрацювали для цього прихожани Марія Коноваленко, Надія Перова, Галина Легкодер, Катерина Мартишко, Євгенія Метєльська, Валентина Коваленко, Валентина Тарасенко, Олена Бойко, Жанна Вівчар. 27 березня 2005 року прихожани в храмі зустріли свого архіпастиря Високопреосвященішого Пітірима архієпископа Миколаївського і Вознесенського. Його Високопреосвященством була  відслужена Божественна літургія,  благодарствений молебен, відбулося освячення дзвонів (додаток 11). В церковній урочистості брали участь секретар єпархіального управління о.Петро, протодиякон отець Олег з Миколаєва, настоятель Свято-Покровського храму отець Іван з с.Піщаний Брід Веселинівського району, настоятель храму О.Невського отець Юрій з с.Новокостянтинівка Братського району, настоятель Свято-Покровського храму отець Василь з с.Возсіятське. В квітні 2005 року встановлено дзвони на дзвіницю, та заспівали ці дзвони по всьому Єланцю. Освячені дзвони церкви Різдва Пресвятої Богородиці зазвучали для людей благовістом на щастя, добро і благополуччя. Тепер кожну неділю кличуть дзвони парафіян на літургію, сповіщають кожну службу Символ Віри по селищу.

Церковна бібліотека налічує вже 110 книг та журналів.

Проведено реконструкцію фасаду церкви. Прибудови до дзвіниці, які звели в радянські часи, зруйнували (додаток 12). Роботи по демонтажу покрівлі та стін виконувались за допомогою тяжкої техніки Райавтодору та вручну. Багато потрудились прихожани, а також працівники організацій. На роботи до церкви направлялись безробітні від Центру зайнятості.

Заштукатурили фасад. Будівельні роботи в храмі постійно з 2002 року виконує бригада Чернишова Володимира Антоновича. Всі роботи виконують вчасно і дуже якісно. Чернишов Володимир Антонович народився 11 грудня 1949 року в селищі Єланець Миколаївської області. При о.Вячеславу він став постійним прихожанином церкви.

Поміняли покрівлю трапезної та котельні. Покрівля зроблена тепер з листового заліза. Роботи по покриттю даху та парапету виконував спеціаліст з м.Вознесенськ.

Написано ікону “Покрова Пресвятої Богородиці” в приміщенні храму. Ікону написав місцевий художник Гремілов Андрій Леонідович.

Зроблено клірос і поставлено в місці, де він колись і стояв. Зробили клірос прихожанин церкви Григорчук В’ячеслав  із села Дружелюбівка з помічниками. Він ще зробив прилавок для касира та вітрину.

Вимощено перед храмом 80 кв.м тротуарною плиткою.  

В 2005 році священику Миколаю дано сан протоієрея.

В 2005 році проведено 60 хрещень, 45 похорон, 7 вінчань.

За 2006 рік проведено ремонт опалювальної системи, а саме встановлено електричний котел. Так як споживання газу для опалення коштує дорожче, то вирішено використовувати електричний котел для опалювальної системи.

Проведено ремонт топкової і трапезної. Стеля підбита вагонкою, стіни поштукатурено сатенгіпсом, підлога застелена старим лінолеумом. Ці два приміщення виглядають дуже акуратними і світлими. Придбано ще 46 книг та журналів для бібліотеки. Зроблено замовлення в іконописній школі Бачинського м.Біла Церква 22 ікони для продовження іконостасу: лівої та правої частин.  В 2006 році проведено 57 хрещень, 64 похорон, 9 вінчань.

За 2007 рік придбано панікадило на 56 свічок, яке розміщено в центральній частині храму. Тепер під час богослужіння піднесено святково осяває прихожан світло цього прекрасного панікадила, яке доповнює велич і красу церковної служби. Здійснено будівництво підсобного приміщення 6 на 10 м та інші побутові приміщення. Вони поштукатурені всередині.

Встановлено 3 ікони на фасаді церкви та дошка з назвою храму. Завершено роботу над іконостасом, лівою і правою частинами з 22 іконами. Тепер повний іконостас: ліва, права і центральна частини з’єднано в одну композицію.

Покладено 225 кв.м асфальту в церковному дворі. Ці роботи виконували працівники Райавтодору, де керівник Працюк Іван Дмитрович. В приміщенні храму, в вівтарі, трапезній і топковій встановлено 14 металопластикових вікон. Тепер приміщення повністю захищено від сторонніх зовнішніх звуків та краще утримується тепло в холодну зимову пору.

За кошти селищної ради збудовано в центрі селища капличку Святого Миколая. Архітектором каплички був та збудував її Ольховський Олександр з помічниками та працівниками від Селищної ради. По Хрест та купол о.Миколай разом з селищним головою Баденко Л.В. їздили в м.Київ.

11 листопада 2007 року відбулося освячення іконостасу та каплиці Святого Миколая архієпископом Миколаївським та Вознесенським Пітіримом (додатки 15, 16, 17, 18).  Високопреосвященішому співслужили настоятель храму о.Миколай настоятель Свято-Покровського храму в с.Возсіятське о.Василь.  Були присутні голова Районної Ради, голова райдержадміністрації, підприємці та прихожани.

О.Миколай приймав участь в зустрічах з дітьми до дня Святого Миколая в Єланецькій школі-інтернаті, в райлікарні, в залі райдержадміністрації. Він привітав дітей (додаток 13) і вручив подарунки (додаток 14).

В грудні 2007 року церковною громадою були підготовлені всі необхідні матеріали для виготовлення вертепу, а Хібеба Юрій Андрійович змайстрував. Під керівництвом Мироненко Анни Михайлівни та за участю Дужко Тамари та інших прихожан підготовлено по сценарію виступ дітей перед прихожанами до дня Святого Миколая Чудотворця і подаровано о.Миколаю вертеп і штучну ялинку (додатки 19, 20). Відтоді на свято Різдва Ісуса Христа ставиться вертеп разом з ялинкою в приміщенні храму.

В 2007 році проведено 44 хрещення, 67 похорон, 13 вінчань.

За 2008 рік придбано 2 підсвічники на 50 свічок кожен. На великі свята, коли в храмі багато прихожан, відвідувачі церкви тепер можуть самі поставити свічку за здоров’я близьких та рідних. Стало більше місця для свічок на красивих латунних підсвічниках.

Для повного комплекту риз священика, що повинен складатися із 7 риз різних кольорів, придбано 2 комплекти риз (фіолетового і білого кольорів), ще придбано нове кадило. Закуплено 20 м³ гранітного каменю для огорожі та зроблено 2 воріт, придбано і постелено 25 м² лінолеуму в трапезній, придбано та встановлено 3-х тарифний електролічильник, бригадою Чернишова В. закінчено облаштування підсобних приміщень. Переведено опалювальну систему на постійний електрообігрів завдяки новому лічильнику.

В 2008 році біля каплиці Святого Миколая була відслужена поминальна панахида в день Голодомору. На службі були присутні голова райдержадміні-страції, голова районної ради, керівники та працівники організацій та установ селища, підприємці та прихожани.

В 2008 році проведено 71 хрещення, 63 похорон, 5 вінчань.

В 2009 році були проведені підготовчі роботи для будівництва огорожі навколо храму та деякі виконано повністю. До храму примикала цегельна стіна так званої «казки». Тепер це є частина церковної території двору. Частину цієї стіни (до 50 м) вирішили зруйнувати і поставити красиві ковані решітки. На роботах по демонтажу стіни працювали представники від організацій днів 8 на протязі місяця. Потім наймані працівники вирили траншеї, залили фундамент з каменю і глини. Бригадою Чернишова В. зроблено цоколь з цементу і граніту під розшивку, змуровані стовпчики з червоної цегли під металеві секції. Так буде виглядати передня частина огорожі. Тильна сторона частково огороджена муром з бетонних плит, де буде господарська частина, та частково декоративним муром і воротами. Центральний вхід та бокові сторони прикрасили ковані ворота. Розширено та розплановано церковну територію, розбито алеї та клумби, закуплено будівельні матеріали, розпочато будівництво господарчих приміщень. Особливу вдячність о.Миколай висловлює за порозуміння та підтримку голові РДА Л.Присяжнюк, меру селища Л.Баденко, творчому керівнику проекту О.Ольховському, керівникам трудових колективів: газового господарства - Н.Чернетченко, ПАЛ – Н.Кружковій, РКП «Єланецьводопостач» - С.Кравчуку. Щирі слова подяки священик адресує спонсорам цього проекту: сільгоспвиробникам – М.Устяновському, С.Тотоонову, В.Дуднікову, А.Пишному, І.Тодоровичу, В.Руденку, О.Саворському, В.Рекубратській, В.Моргуну, В.Чабаненку, В.Росохатому, І.Гавенку, М.Токарю; приватним підприємцям – О.Іщенко, П.Костюченку, В.Волошину, О.Моргун, Ю.Брусліновському, В.Пелипасу, О.Бобровнику, В.Скрипнику, Л.Волковій, А.Джурі, І.Ліснічуку; трудовим колективам – райдержадміністрації, селищної та районної ради, райавтодору, філії ВАК ЕК «Миколаївобленерго», районної аптеки, управління Пенсійного фонду, УПСЗН, лісгоспу, «Єланецьводопостачу», управління ветеринарної медицини, податкової інспекції, молокозаводу, газового господарства, аграрного ліцею, районного суду, РВ УМВС, РВ ГУ МНС, педагогічним колективам шкіл району, СЕС, ЦРЛ, відділу освіти та відділу культури РДА та інші.

До свята Воскресіння Христового в хр